?

Log in

Мар'яна П'єцух [entries|archive|friends|userinfo]
Мар'яна П'єцух

[ website | Фотоальбом ]
[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

Не ходите, дети, на Майдан гулять (с) [May. 18th, 2014|11:42 pm]
Мар'яна П'єцух
[Tags|, , ]

Не ходите, дети, на Майдан гулять (с) Це про фото. Ну і не тільки.
Довелося постояти годину на Майдані. Хто тільки не чіплявся і з якими питаннями. Спочатку вчепився дідок, весь завішаний медалями, спитав, чому я його не фотографую. Далі доповів, що у нього нині день народження, йому 84 роки. Я його сфотографувала, сфотографувалася з ним, але цього дідку було замало, і він спитав, чи я одінока, я сказала, що зайнята і попрощалась.

Далі приставали мікімауси, зебри і мєдвєді (на фото), весь зоопарк, який лізе до вас фотографуватися, потім за це вимагає від 20 гривень.

Потім прийшла якась громадська організація робити акцію, їхній представник попросив мене їх познімати (якраз надійшов мій оператор). Вони прийшли з транспарантами, вимагаючи прямо на Майдані зниження ціни на нафту, зокрема, вимагали, чи то просили цього в Сайдівської Аравії. Мені, звісно, познімати було не шкода, але от просити про це оператора - ну його в баню, нашо мені злий на мене оператор.

Далі оператор пішов, а до мене біля "Чернігівсього" намету (не той, що пиво Чергінівське, а військовий намет з вояками з Чернігова) пристав їхній баєц. Дуже почав припрошувати зайти в намет, "я дам тобі бронік, вдягнеш, сфоткаєшся". Я гречно дякувала, відмазувалася, але чувак ніяк не відчіплявся. При тому майже ображався. Ну, думаю, фіг з ним, зайду я в той намет, хоча після вчорашнього Межигір"я чуваки у формі мене уже лякають.
В сам намет далеко не заходила, зупинилася я на порозі, береженого Бог береже, хто знає, які таракани у цього бійця. Фотографуватимся в наметі я відмовилася, хоч боєць пропонував і броник, шлем на голову, ментовський шлем. Далі показав величезного ножа, яким він, за його словами, у Слов'янску кількох сеператистів перерізав. В якусь секунду я собі нагадала Червону шапочку, яка забрела у лігво вовка, чи то вовків, бо ліжок там було сім.
Мене цікавило одне - доки вони збираються стояти на Майдані. Щоб не переповідати увесь той брєд (доки депутати не перестануть на машинах їздити, поки в нього буде нормальна зарплата і т.д), резюмую - вони звідти не підуть НІКОЛИ.
І не в цьому проблема - проблема, що дехто вже заплутався, чого там стоїть. Каже - за справедливість, щоб всі були рівні.Тіільки я так і не зрозуміла: він там стоятиме, поки депутати перестануть їздити  на авто, чи поки авто не появиться у нього.
Зажену відео нашої розмови в ютуб, кому цікаво.
IMG_2665
linkpost comment

Про сльози [Nov. 10th, 2013|11:18 am]
Мар'яна П'єцух
[Tags|, , , , , ]

IMG_8131
Оце фото на ФБ піддалося критиці,  як можна оце посміхатися, гуляючи цим музеєм смерті. Для початку: побачити посмішку в примружених від прямих променів сонця очах, то питання суб’єктивне, що хто хоче, то і бачить. Але навіть якщо б там була посмішка... От про це і буде пост.
В кабінеті прес-служби Музею одразу привернула увагу ця фотографія
(фото внизу). Я не побачила там фото (ну може десь воно і було, не шукала спеціально, на видному місці було саме це), так от - я не побачила там фото відвідувачів з слізьми на очах, відвідувачів, що клякали на коліна перед тими рейками, чи головою бились об ті рейки у пам'ять про наймасовіше вбивство за всю історію людства. Я побачила там саме це фото – живих тинейджерів, які безтурботно гуляли собі по рейкам, якими везли сотні тисяч невинних людей на каторжну роботу і на смерть.
Також я побачила в музеї біля бараків четверо старшокласників, можливо вже студентів, вони йшли з доволі задоволеними від життя обличчям. Там не було ні натяку на сльозу, та будь-якої міміки, яка б демонструвала трагізм, це були звичайні «живі» обличчя. Більше того, вони навіть жартували між собою (не на тему експозиції). Чи відсутність сліз на їхніх очах мала би свідчити про їхню байдужість?
Побачивши нашу відеокамеру, молоді поляки почали з нами жартувати. Одна з дівчат погодилася дати коротенький коментар і розповіла, що вони самі компанією зібралися і сюди приїхали, за 300 км від свого дому, бо давно хотіли побачити на власні очі те, про що завжди чули. Якщо вже люди сюди приїхали – не в примусовому порядку, значить їм небайдуже?
Ще бачила чоловіка з трирічною дочкою на плечах. Теж йшов з доволі щасливим виглядом – виглядало, що він гуляє не по табору смерті, а в звичайному парку . Спитала на камеру, що сюди його привело? Виявилося, що сам він мешканець міста Освенцім, бував в музеї купу разів, цього разу прийшов з родиною, яка приїхала в гості. Здавалось би: побачив раз і забув, але ні, він туди часто навідується з сім'єю. Чи хай краще не ходить, якщо щоразу цей візит не викликає сльози?
Якісь дивні стереотипи і зашореність, що такі місця мають обов’язково на нас нагнати дикого страху і сліз. Зізнаюсь: коли я була тут вперше, мене навіть десь совість гризла, чому я не плачу??? (Хоча, за два візити бачила лише двоє людей, які були на межі істерики). Але, по-перше, ми забуваємо, що є люди з різною емоційною вразливістю. І якщо когось зовні не розпирає від трагізму, це не означає, що вони його не усвідомлюють.
Але друге – мені особисто не імпонує, коли такі місця перетворюють у надмогильні пам’ятники, мені подобається, коли такі місця «живуть». Це лише додаткові плюси для залучення нових відвідувачів. Так в Освенцімі, яке наприклад і в тюрмі на Лонцького у Львові, де творилися теж страшні вбивства, постійно відбуваються різні просвітницькі та наукові презентації, круглі столи, виставки.
Я про що: «стоїть комок» в горлі, лізуть сльози - плачте, і це похвально, що так болить це масове горе. Але не треба претензійно оцінювати тих, хто по іншому переносить емоції. От під час першого візиту бачила велику крупу єврейських хлопчиків, які виходили вже з музею. Було спочатку якось дивакувато, що вони замість того, щоб йти парами з понурими і похнюпленими обличчями, галасували, як звичайні діти. Оце люди зі всього світу приїжджають вшановують невинно убієнних євреїв, а ті галасують! Але краще хай галасують, ніж би керівники їхньої групи постановочно порозставляли тих вздовж рейок і просили зробити трагічне обличчя, чи ще краще – цілувати ті рейки (у мене були в дитинстві прецеденти, коли нас водили на місця масових страт, і це викликало у дітей замість пошани зворотній ефект). Саме ця б показуха викликала б набагато більше запитань, ніж цей галас при виході з музею, який чомусь не вгамовували керівники групи.

226
link4 comments|post comment

нові ролі [Jul. 27th, 2013|09:16 am]
Мар'яна П'єцух
[Tags|, , , , , ]

мамаЧи не щодня виводжу нові теорії, що таке материнство. Нинішні:
БУТИ МАМОЮ - це бачити головною ціллю останніх днів - спіймати фотоапаратом посмішку маляти. Нічого не видається такимм важливим - як фіксація перших промінчиків усвідомленої радості.

БУТИ МАМОЮ - це процес какання маляти вважати наймилішим, що є у світі, фіксуючи на відео чудернацьку міміку і звуки від дитячих потуг.

БУТИ МАМОЮ - це вночі, в ту мить, коли маля спить поруч і самій треба спати, щоб набиратися сил, замість того переглядати годинами сотні фотографій з малюком.

БУТИ МАМОЮ - це в вереску немовляти чітко чути "Нє! Нє!" і "Дай! Дай!"

Раніше я думала, що усвідомлене материнство і, водночас, материнське "божевілля", коли дурієш від кожного руху і пуку дитяти, настає в ту ж мить, як маля покидає тіло матусі і його кладуть мамі на груди. Але насправді це не так, воно приходить дещо з часом. А до мам діток-кесерят і поготів. У мене першими словами в момент прокидання від наркозу було не "Як мій малюк?", а "Задихаюся" і "Мені боляяячеее".

Перший місяць материнства - це немов спілкування з інопланетянином, коли мало що розумієш і, наприклад, робиш великі очі, коли тобі дитячий плач пояснюють якимись "кольками", і що "це просто треба пережити".

Якщо на першому місяці чи не всі рухи дитини повязані з умовними рефлексами, то вже на другому з'являються свідомі рухи і уже набуті рефлекси. З КОЖНИМ ДНЕМ ми все більше розуміємо і відчуваємо один одного. І коли лише у півтора місяці твоє малятко усвідомлено тебе обнімає руцями довокла шиї, посилає короткі посмішки , пильно вдивляється в твої очі і проводжає ними по кімнаті, не відпускаючи свою маму - ти розумієш... ВСЬО ТИ ПОПАЛА! Жартую:)) Ти розумієш - що БУТИ МАМОЮ - це З КОЖНИМ НОВИМ ДНЕМ ставати все щасливішою:)
link11 comments|post comment

(no subject) [Jul. 22nd, 2013|04:12 pm]
Мар'яна П'єцух
[Tags|, , , , , ]

Родила царица в ночь не то сына, не то дочь.. Кейт Міддлтон госпіталізували з переймами! Невже!) ТБ уже провадить пряму трансляцію з-під лікарні, хоча показувати особливо нічого - будівлю госпіталю, вулицю, стражів поряду, і самих журналістів)) Цікаво скільки журналістів з тих сотень, що сидять другий чи то третій тиждень під пологовим мріють зараз опинитися в родовій залі для розмаїття картинки і екслюзиву і чи не тому на вікнах лікарні стоять металеві решітки))? Насправді репортарам отстанні два-три тижні нелегко, бо щодня треба відпрацьовувати відрядження і вигадувати нові теми для сюжетів, повязані лише з одним приводом - народженням наслєдніка чи наслєдніци, який чи яка, як на зло, затримувавв свій вихід у світ. Віддак теракти у мечеттях, як не сумно, але це ледь не порятунок для спецкорів, а для українських і поготів.

Крутити пальцем біля скроні щодо такого журналістського ажіотажу, який схожий на очікування другого Христового пришестя, певно, не варто. Бо на "Інтері" он сказали, що "весь світ слідкує" за появою цього дитяти, тобто журналісти виконують запит світу)). Єдине, що не вистачає у цьому ділі для спрощення роботи медіа і створення картинки, яку "чекає увесь світ" - приробити до даху пологового димохід - і коли народиться малюк пусити дим. Якщо буде хлопчик - дим зробити голубий, якщо дівчинка - рожевим))


Включення Плюсів, згадуючи пряму трансляцію під час конклаву, виглядало би так)): "Дим пішов, пішов!! Він голу.. Ні!! ВІн рожевий! РОЖЕВИЙ!!! Студія, він рожевий!". Студія: "Дякую за цю прекрасну новину!! Вітаю всіх нас з цією великою новиною!! Це дісйно неперевершена подія!! За годину у нас буде чергове включення з Лондона новими подробицями, ймовірно стане відомо вага та ріст новонародженої принцеси!:)"
7_main

П.С. масовий медійний псіхоз цієї темим призводить вже навіть до таких кумедних випадків. Вночі сижу з малям, працює телевізор, якась туристична програма, ідуть якраз кадри з почесною вартою быля якогось палацу, не вникала. В цей момент прокидається чоловік, глип на екран і крізь сон: "Шо уже родила??". "Хто?", - питаю. "Ну эта, Кейт или как там ее"))) Він подумав, що то уже якись парад на честь народжененя наслєдніка чи наслєдніци, бо шо ше зараз можуть по ТБ показувати))
link2 comments|post comment

йой [May. 30th, 2013|01:00 pm]
Мар'яна П'єцух
[Tags|, , , , ]

Завтра у Львові фашисти злітаються свій шабаш:). Винуватець шабашу тутешній "фюрер" Юрко Михальчишин. Презентуватиме свою працю чи то нову "фашистську біблію". Перше видання виглядало так:) Одним словом, всім боятися, фашизм невпинно і вперто наступає. І нема кому нас тут від фашизму захисnити...біда) Про книгу тут
61d6992-vatra
link2 comments|post comment

жертви режиму [May. 23rd, 2013|06:55 pm]
Мар'яна П'єцух
[Tags|, , , ]

Не ті антифашисти нині пішли, не ті, з такими слабаками не мали би ми в 45-му "Великой Победы".. Як повідомив Alexander Chalenko, телефонував він Вадіку, а трубку взяв його друг і каже, що Вадік зліг.. нерви не витримали, в лікарні Вадік...

Божечки ж боже, виходить Вадік теж тепер постраждала сторона. Врешті закінчиться все судом, де журналістку Olha Snitsarchuk зобов'яжуть виплатити Вадіку моральну компенсацію за наклеп, образу честі та гідності, що призвело до тривалого лікування. Нагадаю, що Оля вже програвала суд депутату від БЮТ Юрію Буту за те, що вона назвала його в сюжеті "відщепенцем", через що в депутата наступило безсоння і він був "змушений посилено піклуватися про стан свого здоров'я, намагаючись вийти із шокового стану... приймати медичні препарати, стабілізуючи нервову систему і психіку".
20130521142625
link2 comments|post comment

фашизм, такий фашизм [May. 23rd, 2013|02:55 pm]
Мар'яна П'єцух
[Tags|, , , , , , , ]

Бубочка:)

До речі, про річницю Коновальця. А чи в курсі ви, що в Києві вже є школа імені Коновальця, на Троєщині:) Фашизм невпинно наступає. Що цікаво, що зауч школи, яку я писала, говорить російською, але так гарно про потребу дітей виховувати націоналістами розказувала))
link4 comments|post comment

(no subject) [May. 22nd, 2013|05:53 pm]
Мар'яна П'єцух
[Tags|, , , , , , ]

Пишуть люди: "Пєцух сама колись заробляла на мітингах ПР, тому нічого дивного тут немає" (дивного в тому, що висловилася критично про акцію "Вставай, Україно!). І навіть фото як доказ приклали. От я на мітингу ПР:) Божечки, це ж комусь хотілося шукати, співставляти риси обличчя, прямо, як в міліції))
tzvibak

Історія ЗВІСИ

18 травня це просто катастрофа, якщо навіть Мар'яна П'єцух підбиває підсумки словами Банкової

link8 comments|post comment

велика політика [May. 21st, 2013|09:07 pm]
Мар'яна П'єцух
[Tags|, , , , , , ]

Фанати Євробачення істинно хворі люди. Яскраве підтвердження: Міністр МЗС Росії обурився, чому в російської учасниці вкрали десять балів від Азербайджану (хоча на результат вони б не вплинули). На що президент Азербайджану зажадав з'ясувати причини, чому росіянці не зарахували ті самі 10 балів від Азербайджану. В той час Лукашенко висловив претензії до організаторів Євробачення, чому Росія не дала білоруські жодного балу, бо він не вірить, що росіянам не могла сподобатися ногаста білоруска, відтак це все суцільна ФАЛЬСИФІКАЦІЯ!
+++++++++++++++++++++++++

Цікаво, чи є вже аналітичні глибокі матеріали на тему, чому грузини дали багато балів Росії. Чи на це вплинула зміна влади в Грузії, і які наслідки ці бали можуть дати для майбутніх україно-грузинських стосунків.  А може просто в цей період багато туристів з Росії там тусило і в них загрострився дух ідіотизму, що у всьому мають бути першими, і почали спамити замість того, щоб відпочивати. Лиш істинні фанати можуть рахувати той кожен бал і у кожній цифрі бачити якісь причини і шукати логіку там, де її немає.

++++++++++++++++++++++++++
П.С. Мене вистачило цього року на перший півфінал. Більш не змогла. Нема нічого більш тошнотворного, ніж репертуар Євробачення. Це як від переїдання тортом нудить, так і від однотипно-солодкавих виступів поокремо хороших артистів, але вкупі на одній сцені - ніби всунули тобі цілий "Київський" і дали запити Фантою.

44
link1 comment|post comment

У Бреховшека новый псевдоним "Пьецух"? (с) [May. 21st, 2013|05:46 pm]
Мар'яна П'єцух
[Tags|, , , , ]

Чи можна критикувати опозицію, коли в країні "війна з бандитською владою"? От вічно я нариваюсь на "скільки тобі заплатили" та "краще інколи жувати" і образи загалом, а стриматись не виходить.
Фінальні підсумки проміжного "повстання"

П'ятнадцять міст замість двадцяти п'яти, 20-30 тисяч осіб замість запланованої сотні,декларація про єдність без єдиного кандидата та жодної виконаної вимоги до влади.

Такі неординарні підсумки акції опозиції "Вставай, Україно!"

link3 comments|post comment

navigation
[ viewing | most recent entries ]
[ go | earlier ]